Коаліція п’яти царів

Єрусалимський цар Адоні-седек, глибоко вражений звісткою про боягузливу поведінку жителів Гаваона і побоюючись, що інші ханаанські міста можуть вчинити те саме, надумав суворо провчити їх. Він уклав спілку з царями Хеврона, Лахіса, Еглона та Іармуфа і на чолі об’єднаних збройних сил став під мурами міста, яке воліло жити в ганьбі, аніж мужньо боротися із загарбниками. Та гаваонітяни встигли вчасно сповістити про небезпеку Ісуса Навіна. Ізраїльське військо негайно ж вирушило з Галгала і після швидкого нічного маршу несподівано з’явилося біля Гаваона. Зав’язався жорстокий бій, в якому коаліція зазнала нищівної поразки. Розбиті вщент ханаанеї в паніці повтікали, залишивши багато полеглих. А тут ще почалася сильна буря з градом. Тих, що лишилися в живих, могла врятувати тільки нічна темрява. Тоді Ісус Навін, повторюючи слова з Книги праведного, заволав урочистим голосом:
«Сонце, стій над Гаваоном,
Місяцю — над Айялоном!»
Сонце й місяць справді зупинилися на небі й світили доти, доки ізраїльтяни розгромили ворогів і без опору захопили їхні міста. Безладно відступивши, п’ять царів заховалися в печері біля міста Македа. Ісус Навін наказав завалити вхід у печеру кам’яними брилами і після битви привести полонених до нього. Переможені царі впали Ісусові Навіну до ніг, а він звелів своїм начальникам племен на знак тріумфу «постати ногами на шиї царям сим». За воєнним звичаєм, царських бранців потім було повішено на п’яти шибеницях. Вони Висіли там цілий день. Тільки після заходу сонця їх зняли і кинули в печеру, де вони перед тим ховалися. Ця спільна могила, завалена камінням, ще довго нагадувала нащадкам про велику ізраїльську, перемогу над коаліцією п’яти царів.
Здобувши міста Макед, Лівну, Лахіс, Еглон, Хеврон і Давір, Ісус Навін пішов ще далі на південь. Зробивши кілька блискавичних походів, він захопив усю територію від Кадеша аж до Гази. Потім повернувся до табору в Галгалі, щоб дати заслужений відпочинок своїм стомленим воїнам і підготувати їх до майбутніх битв.