В монастирі

Щоб розширити богословський кругозір, набути нових релігійних вражень, і, так би мовити, освятити віру, я разом з товаришем по навчанню Григорієм Лисенком у серпні 1952 року відвідав одеський Успенський чоловічий монастир, на території якого була літня резиденція патріарха. В 1949 році ми, семінаристи, брали найактивнішу участь у відбудові цього монастиря, зруйнованого під час війни, і в спорудженні літньої дачі патріарха. Нині не впізнати було монастирську територію: все побілено, пофарбовано, обсаджено квітами, декоративними кущами, деревами. Красувався новий готель для приїжджого духовенства. Значну площу займав фруктовий сад, плоди з якого йшли на стіл патріарха і ченців.
Нас поселили в монастирському готелі. Благочинний монастиря ігумен Павло Голишев (колишній семінарський викладач) почав знайомити нас з обителлю.
Зі святинь монастиря ігумен Павло виділив шановану ікону Успіння пресвятої богородиці, а також нетлінні мощі преподобного Іоанна — шматочок ребра в невеличкому заскленому кіоті. Зізнатися, тоді я ще вірив у нетлінність мощей, якось не замислюючись над цим. Уявляв собі мощі як ціле нетлінне тіло, а тут побачив лише шматочок коричневої кістки.